Прогулюючись осіннім центром Тернополя, вдалось поспілкуватися з гостями нашого міста – студентами-іноземцями, котрі здобувають тут освіту. Метою розмови було дізнатись, як живеться тут імігрантам, яка їхня історія....
Першими були молоді хлопці, котрих зустрів біля драмтеатру. Після знайомства взяв у одного з них інтерв’ю:
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Хасан. Я з Кенії.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Ми вже звикли. Я тут вже 4 роки. Але в нас такої погоди нема. Снігу в нас нема, окрім хіба гори Кіліманджаро.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в медичному.
Як вам навчання в університеті, чи є важко?
- В медичному апріорі важко. Але потрібно вчитись. Для цього ми й приїхали сюди.
Чи не шкодуєте, що поступили в медичний?
- Ні. Знаєте,я завжди хотів бути лікарем.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Взагалі Тернопіль маленьке місто, воно є дуже файним для студентів.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- В Україні були мої друзі. Вони сказали мені, що тут дешевше. В нашому медичному вартість складає близько 10 тис. доларів за рік навчання. Ну а тут приблизно 4-4.5 тисячі. Тому й приїхали. Фінансово там складніше.
Як вас сприймають у нашому місті, як іноземців? Чи нормально вам, чи можливо іноді дискомфортно?
- Залежить від людей. Знаєте, це як п’ять різних пальців. Так само й тут. В нашій країні теж так є. Хтось ненавидить іноземців, хтось любить, хтось ні. Це присутнє. Добре є розуміти один одного.
Де ще ви були в Україні, та які у вас плани на майбутнє?
- Думаю, що я вже відвідав всю Україну (сміється). Був у Карпатах, у містах: Львові, Чернівцях, Вінниці, Одесі, Києві, Донецьку. А на майбутнє планую закінчити навчання і повернутись додому.
Також, багато іноземних студентів навчається в нашому технічному університеті. З однією дівчиною вдалось поспілкуватись безпосередньо в приміщенні інституту, в часі перерви між заняттями:
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Катаріна. Я приїхала з Анголи.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Трохи дискомфортно, оскільки там, звідки я приїхала,- немає зими, чи надто холодної погоди,і тому зараз мені трохи незвично.
Скільки часу ви вже є в Україні?
- Вже близько півроку.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в політехнічному університеті.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Мені тут подобається все. Тернопіль є гарним містом.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- Тут живе мій чоловік. Тому, власне, й приїхала сюди.
Чи важко вам живеться тут, якщо так, то в чому саме?
- Ні, тут не важко. Хіба через мову. Українську трішки розумію.(Катаріна себе явно недооцінювала, оскільки досить вільно спілкувалась українською) – прим. авт.
Як вас тут сприймають? Чи немає ворожого ставлення до вас, як до іноземців? Чи можете вільно гуляти містом?
- Так, але не в ночі (сміється).
Де ще ви були в Україні, і які у вас плани на майбутнє?
- Я вже відвідала Львів, Київ, Вінницю, Харків, Івано-Франківськ.
Які у вас плани на майбутнє?
- На майбутнє.. Хочу додому.. (сміється)
На завершення скажу, що саме цікаве - те, що було абсолютно комфортно спілкуватись українською з обома студентами. Приємно бачити, що студенти відповідально відносяться до тієї місії, з якою вони приїхали на терени нашої неньки.
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Хасан. Я з Кенії.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Ми вже звикли. Я тут вже 4 роки. Але в нас такої погоди нема. Снігу в нас нема, окрім хіба гори Кіліманджаро.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в медичному.
Як вам навчання в університеті, чи є важко?
- В медичному апріорі важко. Але потрібно вчитись. Для цього ми й приїхали сюди.
Чи не шкодуєте, що поступили в медичний?
- Ні. Знаєте,я завжди хотів бути лікарем.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Взагалі Тернопіль маленьке місто, воно є дуже файним для студентів.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- В Україні були мої друзі. Вони сказали мені, що тут дешевше. В нашому медичному вартість складає близько 10 тис. доларів за рік навчання. Ну а тут приблизно 4-4.5 тисячі. Тому й приїхали. Фінансово там складніше.
Як вас сприймають у нашому місті, як іноземців? Чи нормально вам, чи можливо іноді дискомфортно?
- Залежить від людей. Знаєте, це як п’ять різних пальців. Так само й тут. В нашій країні теж так є. Хтось ненавидить іноземців, хтось любить, хтось ні. Це присутнє. Добре є розуміти один одного.
Де ще ви були в Україні, та які у вас плани на майбутнє?
- Думаю, що я вже відвідав всю Україну (сміється). Був у Карпатах, у містах: Львові, Чернівцях, Вінниці, Одесі, Києві, Донецьку. А на майбутнє планую закінчити навчання і повернутись додому.
Також, багато іноземних студентів навчається в нашому технічному університеті. З однією дівчиною вдалось поспілкуватись безпосередньо в приміщенні інституту, в часі перерви між заняттями:
Як вас звати? Звідки ви приїхали?
- Мене звати Катаріна. Я приїхала з Анголи.
Скажіть, як ваш настрій в таку осінню погоду?
- Трохи дискомфортно, оскільки там, звідки я приїхала,- немає зими, чи надто холодної погоди,і тому зараз мені трохи незвично.
Скільки часу ви вже є в Україні?
- Вже близько півроку.
Чим ви зараз займаєтесь? Працюєте, вчитесь?
- Навчаюсь в політехнічному університеті.
Як вам тут живеться? Що подобається, а що навпаки?
- Мені тут подобається все. Тернопіль є гарним містом.
Що спонукало вас покинути рідну землю?
- Тут живе мій чоловік. Тому, власне, й приїхала сюди.
Чи важко вам живеться тут, якщо так, то в чому саме?
- Ні, тут не важко. Хіба через мову. Українську трішки розумію.(Катаріна себе явно недооцінювала, оскільки досить вільно спілкувалась українською) – прим. авт.
Як вас тут сприймають? Чи немає ворожого ставлення до вас, як до іноземців? Чи можете вільно гуляти містом?
- Так, але не в ночі (сміється).
Де ще ви були в Україні, і які у вас плани на майбутнє?
- Я вже відвідала Львів, Київ, Вінницю, Харків, Івано-Франківськ.
Які у вас плани на майбутнє?
- На майбутнє.. Хочу додому.. (сміється)
На завершення скажу, що саме цікаве - те, що було абсолютно комфортно спілкуватись українською з обома студентами. Приємно бачити, що студенти відповідально відносяться до тієї місії, з якою вони приїхали на терени нашої неньки.
Станіслав Горохівський
Немає коментарів:
Дописати коментар