Ех, друзяки, давно не писав. Трохи були цікаві часи з попередньою роботою. Вже все вирішено, як кілька місяців. Я вже навіть відійшов, адаптувався до нового режиму, (це коли вночі сплю=)). Ось, тому власне, з'являється знову час, бажання, і звісно ж, натхнення, для написання матеріалу. Сьогодні, зокрема, ось це. (Хотів розмістити на "20 Хвилин" у своєму блозі, але чомусь побачив, що мені заблокували доступ. Напевне, бояться мого пера. Ну, але ще побачимо. Може, це всього лиш непорозуміння. =)

***

Сублімація свідомості

Знаєте, що я вам скажу? Хліб не дорожчий за знання. Булка не вартує більше, аніж книжка в букіністичному.

                Але зараз не про це.

                8:00. Ну ось, знову! Хіба важко було лягти хоча б на годинку раніше? І як тепер сьогодні завойовувати цей світ, якщо майже весь він вже прокинувся. Тепер тобі буде значно складніше його подолати.  Саме такі думки в Тарасовій голові виринали, як хвилі у розбурханому океані. Ну, що ж, добре. Маємо саме так, як є. Починаємо з 8:00.

                Якщо ти хочеш щось зробити, і при цьому ти голодний – то спершу зроби це(реалізуй), а тоді наїдайся. В іншому випадку тебе вкраде. Їжа. Своїм блаженством. Звісно, їжею цей принцип витрачення енергії у матерію не обмежується. Тарас згадав про це вчора, коли смачно поснідав, роздумуючи, власне, про геніальні ідеї, котрі він мав уже давно здійснити, та сніданок трішки заспокоїв його нереалізоване досі его. Він розумів, що маючи за друга прокрастинацію – він не заїде далі за своє провінційне містечко, якусь посаду офісного клерка, і посередню свідомість.

                Тому, Тарас вирішив(ще раніше), порвати з нею(ну, з прокрастинацією). Але, якось делікатно, аби не звести її з розуму.

                Тарас поставив чайник, і зупинився на мить біля вікна, розглядаючи вулицю навпроти. 7 Ранку і далі горіла у нього в очах, і на дисплеї його старенького потертого смартфона, у якості проігнорованого будильника. Таке враження, наче будильник образився, що йому не приділили уваги, і далі висвічував час спрацювання. Тарас почав збиратись. Думки знову нагадували йому про просто пронизливо проспаний ранок. І він знову намагався примиритись із собою, загладати цей внутрішній конфлікт. Коли він був не виспаний, то метикував ліпше.

                Чайник, насвистуючи свою мелодію, відволік Тараса від наближених впритул до депресії думок, і повернув у реальність. День обіцяв бути напрочуд цікавим. Заняття бодай дві години за інструментом, і...

                … Якщо тобі бракує філософських роздумів, припини побачення з дівчиною на кілька днів. І ти побачиш, який ти чудовий філософ, а ще й до того можливо і письменник. Ну, або поет …

... Після занять – дочитати книжку, котру вже тиждень обіцяв віддати викладачці. А ще потрібно поїхати на співбесіду.

З усіх цих роздумів його викрав будильник, котрий награвав енергійну мелодію, радіючи, що Тарас прокинувся, і не проігнорував його.

7:00.