Іноземна осінь

          Прогулюючись осіннім центром Тернополя, вдалось поспілкуватися з гостями нашого міста – студентами-іноземцями, котрі здобувають тут освіту. Метою розмови було дізнатись, як живеться тут імігрантам, яка їхня історія....

Подовжувач доброти

          Є ще добрі люди, котрі люблять свою справу. Сьогодні був приємно вражений альтруїзмом і добротою власника одного з комп’ютерних магазинів міста.

Що робити, коли болить спина.

       Найперше, потрібно собі зізнатись в цьому. Бо часто ми можемо думати – та все окей, трохи ниє мій поперек, але жити можна, «мужик». А потім голова починає поболювати, і вже ноги потрішки.

Інший варіант

Чи було у вас таке, що ви не розпочинали якусь цікаву для вас справу, щось нове, можливе хобі, чи зміну спеціальності, оскільки боялися, що це вже хтось робить давно, чи зробив до вас? Чи втрачали ви бажання займатись чимось тому, що вже хтось із ваших знайомих чи друзів вже займається цим, чи є ас у цій справі. Якщо так - тоді будьте готовими у майбутньому до розчарування в собі. Або пропоную інший варіант.

Ярмарка на підтримку бійців АТО

       В суботу, 11 жовтня, в центрі міста відбувся ярмарок на підтримку бійців АТО. Проходив концерт, і по всій театральній площі розташовувались палатки, в яких підприємці продавали свою продукцію. Браслети, кульчики, українська символіка – лише маленька частина тих товарів, що пропонувались на ярмарці. Ось наприклад, жінка з Івано-Франківська, що продавала українську символіку разом із брелоками та іншими дрібними товарами – «Продукцію привозимо з рідного міста, приїжджаємо вже не вперше на подібну ярмарку. Деякі товари виготовляємо власними руками» – ділиться жінка.

Дешевий друк в Тернополі

Час від часу друкую собі книги, які скачую з мережі. На різну тематику. Різний обсяг сторінок. Буває, що поза 100 аркушів А4. Тут в допомогу мені приходить дешевий друк.

Чому я просто не радів життю?

Чому я просто не радів життю?

Життя – це дар, а я, сприймав його, як боротьбу.

Не радість як і насолоду, цінуючи усе, що є тепер,

А як важку, німу турботу, лиш ніби це у світі є.

Живіть так, наче востаннє. Бо так воно і є.

18 тактів розлуки

                Це було восени. В той період, коли школярі вже звикають до початку навчального року, а їхні батьки зодягаються в осінню депресію.

                Для Андрія перші дні жовтня завжди особливі. Це повітря, погода, ці думки… Він ніколи не обожнював осені до 20 років. Та зараз ця любов

Прогулянка

   Падав легкий дощ. Було вогко й сіро. Де-не-де проїздили втомлені автомобілі проспектом вниз.

     - Привіт.
     - Привіт. Ти теж взяв парасольку?
     - Так, - відповів Террі, усміхаючись. – Завжди беру парасолю при непевній погоді. Тим більше на прогулянку з леді. Тіні ледь посміхнулась.

Закоханість

Коли вже ця закоханість пройде?

Пуд цукру зміниться на щось солоне,
І зустрічі наповнять не лише
Обійми, бо без них все аж холоне.

Книга Джошуа Харріса "Я сказав їй до побачення"

       В кожного в житті є прочитані книги, які він дуже любить і хоче поділитись принаймні своїм друзям, та порадити їх прочитати. Саме про одну з таких хочу зараз написати – автор Джошуа Харріс, книжка називається «Я попрощался со свиданиями». Україномовний варіант – «Я сказав їй до побачення».

Думка - рішення

     Сьогодні, чи то то кілька днів тому зрозумів одну річ. Книжки, які я прочитую – швидко забуваю. І забуваю не просто деякі моменти в книзі, чи побічні тези. Але часто втрачаю саму думку книги, її стержень.

Сонячна країна

   Якщо ви задумувались над тим, чи їхати в Болгарію відпочивати, і маєте таку можливість, то моя особиста порада - їдьте, не пошкодуєте. Принаймні я не пошкодував. При тому, що на відпочинок в сонячну країну я вже їздив тричі (та ще й в одне й теж місто), можу сказати, що від нудьги там не страждав.

Хто такий Бенджамін Франклін насправді або як у мене з'явився наставник

     Це було точно зовсім інша книжка для мене, ніж усі попередні . Можливо тому, що я раніше не читав автобіографій. Ще кілька років тому я чув у різних джерелах, що Бенджамін Франклін був досить феноменальною особистістю у свій час, але насправді у цьому переконався, коли взяв до рук його автобіографію.

Імпровізація з місяцем

       Він був особливий. Кілька хвилин тому, у вікні. Особливий місяць. Яскраво зображений на темно блакитно-бордовому небі, дивився на все, що нижче нього, і ніби казав: "Ось я, такий

Інколи велика любов полягає у тому, щоби дати людині спокій.

Люди, які не переходять на червоне.

Чи ви знаєте таких людей? Тих, які ніколи не переходять на червоне. Навіть коли навкруги  жодного автомобіля, 2-га година ночі, біля села Буцики (що десь на Гусятинщині). Ні, вони не перейдуть, це ж - червоне! Вони роблять все правильно. Навіть надто. Але обережно, вони ніколи не зупиняться на зелене.. Навіть коли "швидка" мчатиме із ввімкненою сиреною, чи коли автомобіль не в змозі зупинитись, проїжджає поряд.

Яке там, в них же ж то зелене! 

 

       Творчість ..   - яка ти ?   Невже ти лише у музиці... чи тільки у поезії ... чи може ти заховалась у живописі, і більше ніде? ...    Чи, можливо,  ти у кожному подиху, виявляєш себе у кожному творінні Творця?              ..Творчість - ти дар, який отримала кожна людина при народженні, ти настільки багатогранна, творчосте..  

Боротьба зі спокусою

"Єдиний спосіб позбутися спокуси –піддатися їй ?!" О.Уальд

Цей світ переповнений найрізноманітнішими спокусами, які задурманюють, манять до себе, отруюють душу і захоплюють свідомість, витісняючи з неї усі так звані моральні принципи. І в певний момент кожен із нас опиняється перед вибором: чи боротися із своїми бажаннями, чи краще окутатися тенетами насолоди і жити у свій смак, тобто без жодних правил і заборон. І саме у такі хвилини сумнівів та роздумів з'являється демон - спокусник, з характером Мефістофеля. Він знає наші найпотаємніші мрії та бажання, знає всі слабкі сторони і вміло користується цим. Не встигнеш і оком змигнути, як твоя чиста і незаплямована досі  душа застигає над проваллям із промовистою назвою "Спокуса. Назад дороги немає". На дні цього провалля виблискує дорогоцінне каміння, лунає сміх і чарівна музика. У розпаленому мозку не залишається ні крихти здорового глузду...

Людина сама  заковує себе у залізні пута стереотипів і заборон, тим самим ще більше прагнучи відчути присмак забороненого плоду. Ми слабкі, але водночас сильні створіння, ми можемо навчитися керувати собою у будь-яких ситуаціях, головне - пізнати себе, віднайти таку бажану гармонію. Єдиний у світі, кого ти здатен  змінити, - це себе самого. І не варто виправдовуватися і жалітися, що цигарки – це лік від хвилювання та депресії, оковита дуже помічна від особистого горя і нереалізованості, гральні автомати та казино – прекрасний спосіб розслабитися, а наркотики – єдиний спосіб відчути себе щасливим у цьому занадто жорстокому світі. Себе не обдуриш і від себе не втечеш! Тобою володіє і керує спокуса. І ти із захопленням заглядаєш у  те чорне провалля і бачиш там світло, блиск, сонце. Насправді ж там нічого немає: голе каміння,  крики загублених душ, що не встояли і піддалися миттєвому пориву, непроглядна чорнота, згусток страху, болю і приреченості.

Ти вдивляєшся у прірву з промовистою назвою "Спокуса. Дороги назад немає." і думаєш... Чорне і біле єство борються у твоїй голові, у твоєму серці. Один крок, ледь помітний бар'єр, ривок...відчуття польоту.  Уже наближаючись до дна, розумієш, що у тебе немає крил, що все це обман...удар. Так чи варто піддаватися спокусі? Вона оманлива, лицемірна, небезпечна, жахлива...

Я стою на межі... Душа тремтить у скронях.  Вбивати душу  заради задоволення, ейфорії спокуси? Невпевнено, але з відчайдушною силою відступаю назад. На устах застигає молитва. Ось коли починаєш по-справжньому, щиро молитися. Сьогодні я перемогла. З відразою відвертаюся від жахливого провалля, від ледь не скоєної помилки... і завмираю від зачарування. Тільки-но повернувшись спиною до чорноти, очам відкривається справжня краса: неозора блакить манить глибиною і чистотою, гаряче сонячне проміння обливає теплом, виспівують пташки, сміються рожевощокі дітлахи, гуляють закохані пари. КРАСА!

Не гріши навіть думкою, що тобі немає заради чого жити в цьому світі. Якщо все навколо здається чорним, то може у тебе просто заплющені очі? Відвернись від зла і спокус, подивись на світ відкритими очима. Ти будеш вражений (-а)!

http://old.dyvensvit.org/blogs/4714.html