Вже більше ніколи не буде цього вечора.

Цієї пізньої осені, коли ти зайшла в музичне училище.

Цього холодного вітру і тьмяного світла ліхтарів.

Твоїх кроків у щойно відчинений клас, запаху теплих старих книг і затертих нот.

Твоєї гри на фортепіано. Твоєї гри на фортепіано…

Більше не буде того зачарування тобою, музикою, училищем, осінню, вечірніми ліхтарями у центрі.

Все це залишилось під кришкою того старенького піаніно.

Тож я кожного разу там шукаю.