Some english on my blog

Probably, it ought be started in one day. I was glad to see a lot of visitors on my blog. Of course, it may be not huge if compare to another web resources, but still it is nice to me.

As i said in one before post - this blog had celebrated 5 year anniversary recently and three thousands visitings. And visitors are also from USA and others english speaking countries.

So, maybe sometimes i will practicing my english here.

Have a good day. And nice preparing for Christmas holidays.

Не тематичний текст

   Писав я нещодавно на один конкурс поезії тематичний текст. І так писав, що вийшов він зовсім не тематичний. Проте відвів душу. Тема була "Поезія для мене - це.."

   "Поезія для мене – це..  струни ду…  О, тільки не знову. Говорити, що таке поезія. Насправді кому потрібно говорити, що таке поезія? .. От я сьогодні йшов додому після зустрічі із друзями, яких ще день тому ненавидів, і був готовий не бачити все своє життя. Розумієте? Все своє життя можна прожити у гордості, і з думкою «всі козли». Скажіть, кому це потрібно? Цим друзям, що забудуть мене через деякий час після мого зникнення? Хоча не в цьому суть, а в моєму ставленні до всього. Ось дивіться, - я виключаю гордість, і все, я щасливий."

3000 + 5

     Дорогі друзі і читачі, хочу поділитися з вами своєю радістю.

     Сьогодні кількість переглядів цього блогу перетнула позначку у три тисячі. Чим тішусь, бо означає, що не пишу в пустоту. Це мотивує якимось чином. 

     Ще одна річ, якою хочу вам поділитись - це те, що цього місяця блогу виповняється 5 рочків, з чим його і вітаю, і себе. П'ять років тому думав, чи створювати його, і не шкодую, що зробив це. Подумав тоді таку річ, і сказав собі, що: "Ти не маєш бути досконалим, щоби почати творити вже зараз". 

     Бажаю вам у ці новорічні/різдвяні свята найперше любові.

     P.S. Власне, кілька речень про любов, котрі мені дуже подобаються:

     1. Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2. І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3. І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5. не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6. не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7. усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8. Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

(1 до Коринтян 13:1-8)

День чудесний ч.2

     Дуже вразив мене дорогою назад випадок із автостопом. Виходимо ми з сестрою з її колегіуму, питаємось коли автобус до Тернополя, і розуміємо що чекати ще близько двох годин. Тому я на правах старшого брата вирішую, що ми добиратимемось автостопом.

     Отож, ми йдемо дорогою і очікуємо автомобілів у нашому напрямку. Пройшли так хвилин двадцять - жодного транспортного засобу. Почав розуміти, що наша прогулянка може досить плавно перетворитись на пішу прощу до Тернополя.

     Проте, тут ще варто додати, що на початку нашого із сестрою шляху ми вирішили помолитись за добру дорогу додому. І ми собі йшли, нікого не чіпали і молились вголос. Після цього вже не було лячно, що може доведеться досить довго надіятися на якийсь транспорт.

     ...Отож, після двадцяти хвилин нашої ходьби у повітрі з'явилися досить неочікувані звуки, і, саме так - це був автомобіль, котрий наближався до нас! З цієї радості в мене ледь не затряслися руки, і я зрозумів, що це наш шанс, тож я впевнено виставив руку вбік дороги, і майже безпристрасно дивився на автомобіль. Що не дивно - він аналогічно безпристрасно проїхав повз.

     Невдача, промах, чи як це можна було б назвати? Я назвав це закономірністю і статистикою. Що ж, ми пішли далі. А через метрів триста побачили це й же автомобіль, що проїздив повз нас раніше, водій якого(чекаючи цих кілька хвилин, поки ми дійдемо до машини) відкрив дверцята, і спитав куди ми прямуємо.

     За хвилин сорок ми були в Тернополі.

Стукайте, і відчинять вам.

Завдання на Різдво

     Цього року на Різдво матиму журналістське завдання. Досить цікаве для мене. Потрібно описати особливості свого святкування кількома абзацами. Знаючи себе, кількома абзацами тут напевне не обійдеться. 

     Спілкуючись із подругою, теж журналісткою, вже найменував їй свої майбутні творіння, як "Щоденники Різдва". Хоча, чи мені захочеться описувати це все настільки детально та у такому форматі - побачимо. 

     Завтра Миколая, тож бажаю вам гарної поведінки, і, відповідно - гарних подарунків. Але, як на мене, то нехай хоча б мандарини.

День чудесний

     Саме так він розпочався, цей мій день. Передісторія така, що моя мама попросила поїхати до сестри на батьківські збори у її навчальний заклад. Їхати туди близько 50 км, тобто - Єхей!! Я відпочину від Тернополя, і розвіюсь у периферії, побуду у дорозі. 

     Отож, я погодився, придбав квиток приготувався до маленької подорожі.

Власне, чому початок дня видався "чудесним". Їдучи зранку до автовокзалу маршруткою, я мав честь слухати одного дядечка середніх літ, який весь час дороги від Київської до автовокзалу, кожних дві зупинки викрикував щось на кшталт: "Шофер, та їтьте, бо нема часу". Таким жалісливим напівголосним "криком", що не те що шофер - бабуся на другому сидінні певне не чула. Тобто заклик був, швидше за все до нас, його безпосередніх сусідів у маршрутці.

     (Наступні  речення спеціально для музично підкованих. Інтонація його голосіння була - "Фа-фа-фа-фа-фа-фа-соль-до". Акцент на "соль". Тобто на слові ЧА-су.) Це додавало драматизму і співпереживання до долі чоловіка.

     Мені його навіть трохи шкода стало, попри те, що хотілось м'яко кажучи пояснити йому, що шофер його не чує і змісту НЕ МАЄ щодві зупинки жалісливо голосити.

     Продовження чарту під назвою "Загартування нервів" продовжила жінка вже у міжміському автобусі - телефонна розмова позаду мого сидіння з нахилом до вікна і до моєї голови, аби мені краще було чути. І розповідь лише набирала обертів. Що мені допомогло - коротенька молитва. Я сказав, що довіряю цю ситуацію Господу, і якщо його воля, я б волів, аби "цікаві факти з життя" мені на вухо припинились. 

     Через хвилину настала тишина.

Пишу це все з автобуса, що і допомогло мені зробити свою подорож цікавішою.

Гарного дня.

Крилаті вирази Google voice

Перекладав нині англійську мікрофоном Google voice. Речення: "They do not make mistakes". Ну та я й кажу у мікрофон: "Вони не роблять помилок" – а мені замість моїх кровних слів видає текст(ще й англійською) – "Banana Republic for my love".  =))))) Хохма ранку. Так би й залишив цей переклад.

Дорога міграції довжиною у життя від Еріха Марії Ремарка

Що ж, друзі, половина моїх постів починається зі слів "Що ж". .. А якщо серйозно - прочитав нещодавно роман Еріха Марії Ремарка - "Полюби ближнього свого". Назва якась занудна, одразу мені не сподобалась. Подумав, що на кшталт чогось повчального буде тягнутися жувальна гумка протягом трьохсот паперових. Але, але - я помилявся. Це ж Еріх Марія Ремарк. Він у черговий раз не підвів. Молодий хлопчина, емігрант з Німеччини, опиняєтья в Парижі, де переховуючись від поліції все ж не в змозі залишитись непоміченим - депортовується жандармерією у чергову країну, перед цим два тижні відсидівши за ґратами. І це лише початок, він навчається багатьом новим речам у житті, зокрема не довіряти безумовно людям (чи не найважливіше вміння), і що пізніше стає йому дуже у пригоді. У пригодах. А їх у романі багато. Тому.

Читайте багато

Done.. (yes!)

Скачав собі додаток на андроід для блогу, якраз тестував, і файно, що можна фотку відразу запостити. Ось і вона.

Продовження "Нарешті"

Що ж, до нового року(і не подумаю з великої писати, нічого надособливого у цьому святі нема) залишилось близько.. хмм.. два тижні. І для мене залишилось ще дві книги, які, згідно мого плану на рік, що минає, треба прочитати. А виглядає це доволі реально. Останній тиждень показав, що можу вийти на попередній темп досить нормально.

Читайте багато

Нарешті

Що ж, нарешті. Це сталось. Я прочитав книгу за один день, чого вже не було близько 2-3 місяців. І я дуже втішений цим. Ну, що прочитав. Направду. Як якесь досягнення. Відчув, як мізки трохи напряглись, аби здолати цей бар'єр. ..

Читайте багато..

“DevBattles” – Нове слово у сфері IT від тернопільських розробників.

Ще минулоріч вийшов у світ IT-проект, розроблений програмістами із Тернополя. 
Ресурс має назву “DevBattles”. Імена розробників:  Любомир Вітоль Та Олександр Бережник. Це молоді хлопці, у нещодавньому - студенти, котрі наразі працюють над своїм проектом, вдосконалюючи його. 

У атмосфері розвитку та інновацій вдалося поспілкуватися з розробниками у їхньому офісі в Тернополі.

-                              Любомире та Олександре,  ваш проект “DevBattles” стартував 15 квітня 2014 року, так?

-Любомир -  Взагалі- то 4 квітня. Адреса сайту була зареєстрована трішки швидше, але групу в соц.мережах «Вконтакті» та «Facebook» створили 4 квітня.