суботу, 31 серпня 2019 р.

Куди подіти непотрібні книги в Тернополі?

Це питання постає, коли вдома назбирується купа книжок, які вже роками, а часом і десятиліттями, лише назбирують пил і займають корисний простір дому, який можна застосувати для чогось іншого. 
То що ж з ними робити, адже просто викинути книжку у сміття у книгоманів рука не підніметься.

Найперше – можна занести у бібліотеку. Наприклад, ту, що на вул. Лепкого, 6 (масив Сонячний), там від мене охоче прийняли близько 20-ти книг – всі, що приніс. До речі, у деяких тернопільських бібліотеках є окремі відділи “буккросингу” (тобто обміну книгами – я можу принести свою, а взамін беру почитати чиюсь). Є такі, наприклад, у обласній бібліотеці для молоді по вул. Нечая, 29 (Новий Світ) та в обласній універсальній науковій бібліотеці (бульвар Шевченка, 15). Знайдете ви полиці для такого обміну також у відомих рестораціях «Коза» і «Мамонт». 

        Наступна адреса – відома благодійна організація «Карітас». Там приймають майже усе і завжди, однак, за словами охоронця офісу ( на час мого візиту інших співробітників на місці не було) виключенням є література еротичного характеру. А щодо завжди, то книги справді навіть не у робочий час можна залишити тому ж охоронцю. Далі літературу передають потребуючим, зокрема, дітям, тому дитячі книги там завжди будуть не зайвими. 

        Ще один варіант – комісійний магазин ( в Тернополі такі є, зокрема, на проспекті Злуки і на першому поверсі центрального універмагу). До слова, там і придбати можна щось цікавеньке і недороге. Одну книжку, яку в Києві на Петрівці продають за 100-150 гривень, в одному з таких тернопільських магазинів я знайшов і купив за 25. Особливо багато там класичної літератури. Тепер ще декілька адрес. Станція юних техніків, що на Київській, охоче прийме у вас технічну літературу для дітей-підлітків, а також старі журнали про комп’ютери, телефони, іншу техніку, комп’ютерні ігри тощо. 

       Будуть вдячні за хороші книги також у шкільних книгозбірнях, дитячих будинках та Петриківському геріатричному будинку- інтернаті, а ще в лікарнях, де люди вимушені тривалий час лежати без діла. Але через санітарні норми доцільно попередньо перепитати представників адміністрації. Ну і нарешті рекомендую Всеукраїнську благодійну акцію «Книжка на Схід», чию сторінку можна знайти в мережі «Фейсбук».
Станіслав Горохівський, слухач «Школи сучасної журналістики»

http://pressclub.te.ua/куди-подіти-непотрібні-книги-в-терноп/

пʼятницю, 30 серпня 2019 р.

Про що розповів тернопільський "криптовалютчик"

Останнім часом так багато говорять і пишуть про криптовалюти, що вирішили поцікавитись цією темою і ми. Для цього звернулися до одного з тернопільських «криптовалютчиків», який погодився розповісти дещо на анонімних засадах.
 – То що ж воно таке, ця криптовалюта, якщо по простому?
   – Це електронні гроші на технології «блокчейн». А «блокчейн» – це уявімо, приміром, що є Петро, Іван і Андрій, і у кожного з них по 100 доларів. Петро передає 20 доларів Івану, і записи про це зберігаються в кожного учасника. Тобто сфальсифікувати практично нереально, бо для цього потрібно було б втрутитися у записи всіх . Ну хіба якщо нова криптовалюта, то тоді на початку  ще мало учасників, мало вузлів, і ще якось можна втрутитися, змінивши дані на кількох комп’ютерах. Бо в іншому випадку система просто визнає транзакцію ( переведення коштів) недійсною. Іншими словами, «блокчейн» – це технологія пов’язаних, як ланцюжок, ланок (блоків),  у кожному з яких зберігається інформація про  те, які транзакції куди надходили. Тобто не існує фізичних чи електронних коштів, але існують записи: хто скільки, куди і кому переслав.
   Цю технологію можна застосувати не лише у фінансовій сфері. Скажімо, можна провести вибори – якщо голоси записувати в цей «блокчейн», то втрутитися в результати виборів буде практично нереально. Фальсифікація зменшується до нуля. До речі, вже велися розмови, аби провести таким чином вибори в Україні (мова йшла про 2022 рік) однак мені у це поки-що важко повірити, адже владі це не вигідно.
   – Цікаво! Але повернімось до криптовалюти – звідки вона береться і для чого використовується?
   – Для того, аби випускати цю валюту, потрібно розв’язувати певне складне математичне завдання, яким, власне, займається різна оргтехніка. Чому не можна простіше? Тому, що тоді можна було б у короткий момент часу випустити усі ці кошти. Хоча є й такі криптовалюти, коли на ринок викидають усю їхню кількість. У них такий алгоритм, що їх не потрібно «добувати», а можна виготовити в один момент. Розробник може собі залишити 80 відсотків, а 20  – викинути на ринок, аби інші учасники могли торгувати, купувати. Ну, і відповідно «майнінгу» (добування коштів) там ніякого нема. «Майн» – це від слова добувати руду. Тобто звичайна людина може в домашніх умовах добувати монетки. Тобто робити те, що й держава. Однак таку діяльність зараз вже заборонено законодавством у кількох країнах.
   Нещодавно бачив дослідження ТСН про середню зарплату у 7000-8000 гривень, з якої реально, після сплати всіх податків, людині залишається близько 50 відсотків. Коли ж ми купуємо товари, сплачуємо рахунки в банку, за проїзд в громадському транспорті тощо – то знову ж таки оплачуємо податки. Ідея ж розробника криптовалюти була така, щоб можна було самому повністю розпоряджатися своїми коштами (без нашарованих податків). Для порівняння, комісія при надсиланні криптовалюти від одного учасника до іншого значно нижча від тих, що маємо при стандартних банківських операціях – вона становить лише 0,001 відсотка. Тож фактично, у перспективі, це є вільна міжнародна спільнота коштів, на яку держава майже не може впливати.
   – Ти займаєшся криптовалютою в Україні. В чому суть цієї діяльності?
  – Щодо діяльності з криптовалютою, то можна виокремити два її види. Перший – це торги на біржі. Це ризик, але також і можливість. Сьогодні, наприклад, монетка коштує 1 цент, а завтра курс може підвищитися до 1 долара. Другий вид діяльності – це вже згадуваний «майнінг».
   – Чому останнім часом про криптовалюту почали так багато  писати в ЗМІ?
   – Займаючись цією справою вже тривалий час, я зробив висновок, що через сферу ЗМІ дуже сильно впливають на ринок криптовалют  саме великі гравці. Наприклад, наприкінці минулого року курс обвалився, оскільки з’явилося багато публікацій з негативним забарвленням. Відповідно виграли ті, хто спочатку продали по 20 тисяч, а потім обвалили до 8 тисяч, а далі їм знову буде вигідно нарощувати курс. Багато людей панікують, продають, втрачають. Частково тут є щось і від азартних ігор, або пірамід. Однак, як на мене, ця тема є надто перспективною, аби в один момент закінчитися пірамідально. Оскільки в принципі це вигідно усім, окрім хіба банків і влади. Тож якщо спільнота людей об’єднається і рухатиметься у правильному напрямку, то може бути добрий результат. В той же час є ентузіасти, які на одному лише бажанні хочуть багато чого змінити. Таких може чекати розчарування. Потрібно також бути готовим до того, що ці кошти можна цілком втратити, або отримати прибуток лише через кілька років. Зараз курс такий, що при «майнінгу» вкладені кошти можна повернути за рік, а іноді і за півроку – це залежить від курсу і вартості обладнання.
   – Чи можливі шахрайства з криптовалютою і як від них убезпечитися?
   – Найчастіше на біржі можуть проводитись хакерські атаки (на електронні гаманці учасників). Тоді є ризик, що зловмисники виведуть кошти користувачів. Щоб вберегтися, треба користуватися лише надійними паролями і добре дивитися, в якій країні знаходиться біржа (також зважати, що з часом в деяких країнах можуть ввести обмеження). Ненадійна біржа може зникнути, а її організатори залишать в своїй кишені кошти користувачів.
   Далі. Є різні види електронних гаманців: він може бути і як програмний додаток на комп’ютері, і на сайті. Так от якщо на комп’ютері, то зловмисник зможе отримати доступ до гаманця (паролю), якщо зламає захист ПК. Тому рекомендовано користуватися безпечною операційною системою, наприклад, Лінукс, стежити за оновленням антивірусу. Можна також використовувати зашифрований жорсткий диск, а також встановити паролі на вхід і в систему, і в обліковий запис. Причому 15-20-тизначні паролі з різними символами, буквами, цифрами, у різних регістрах. Це в десятки разів ускладнює проникнення шахраїв.
Розмовляв Станіслав Горохівський
 Фото з сайту korrespondent.net

четвер, 29 серпня 2019 р.

Наталія П’єх: «Де багато рутини – має бути і багато кольору!»

Більшість молодих мам в декреті, як правило, повністю розчиняються у своїх дітях, а численні побутові клопоти не залишають їм часу на саморозвиток чи якісь хобі – все це відкладається на потім.  А от тернополянка Наталія П’єх, що разом з чоловіком Петром виховують маленьку донечку Віту, може поділитися зовсім іншим досвідом. Наталія – співачка (вокалістка християнської музичної групи прослави при греко-католицькій спільноті «Бет – Ел» (Божий Дім), поетеса, пише коротку прозу, а також перекладає з англійської тексти християнських пісень.
  – Наталю, як тобі вдається поєднувати всі ці хобі з декретною відпусткою?
   – Не зовсім вдається! (сміється). Бо стосовно перекладів пісень, наприклад, то майже все, що я зробила, було до того, як народила дитину. Оскільки це хобі потребує великого зосередження, бо інтерпретація повинна бути дуже близькою до сенсу. Між лінгвістичними конструкціями в англійській та українській мовах є суттєва різниця. Для прикладу, іноземна фраза, точний переклад котрої буде звучати як «Твоя любов як жаркий вогонь в печі», неможливо перекласти українською дослівно …
   – А взагалі поезія, проза, переклади і спів не заважають одне одному?
    – Ні, вони в мене не сваряться. Був період, коли я багато часу приділяла поезії, а потім … Ну не те, щоб настала творча криза, але … я не люблю писати для того, щоб писати. Розумію, що з «технічної» точки зору це, можливо, правильно – бо ти виписуєшся, працюєш над собою, і це потім все одно дає плоди. Але я не відчувала цього стимулу, потреби – мені ну ніяк не підходив такий стиль. Я хотіла писати тоді, коли відчуваю порив, коли дійсно маю що сказати. А якщо цього нема, то навіщо говорити про «листочок восени»? Я розумію, якщо для когось це має якесь особливе значення, але якщо цей «листочок» для мене особисто не має сенсу чи не є  джерелом натхнення, то писати про нього не буду. Мені цікаві історії, якщо вони для мене живі. Останнім часом я писала і видавала свої вірші – в мене було їх досить багато – тому, бо мені хотілося говорити, бо вони були для мене важливими. Ну а музика – вона мене супроводжує вдома, так само як переклади. Це щось таке природнє, не те, що десь шукалося, а воно просто сталося зі мною.
   Всім молодим мамам Наталя радить шукати свою творчу дорогу. Неважливо, що саме це буде – ліпити, витинати чи шити якісь лялечки. «Нам всім потрібна якась віддушина, бо це дає новий запал жити і наповнює кольорами кожен день. Там, де є багато рутини – там має бути і багато кольору!»
Автор – слухач регіональної школи журналістики Станіслав Горохівський
На фото – Наталія П’єх
Фото Павла Кічаєва

Старий пост

Їду якось у тролейбусі. Заходить контролер. Перевірила зокрема мій квиток, питає у жінки - (я вже забув, що там було далі, бо почав писати цей пост 6/15/2017, а сьогодні вже 26 серпня 2019-року. Життя біжить безмежно швидко, часом нічого не встигаю робити. Хіба роки рахувати, які пройшли скількись там того. Як старий чоловік. У 29. Цей рівень самосвідомості мене заворожує. Багато ще відкриваю у собі з дня у день. А, ну так, тут вже дужку варто закривати).
 
п.с. Що ж, а нині вже 05.07.2021, можна й опублікувати цей збережений пост із чорновиків=)
 

середу, 28 серпня 2019 р.

Звучала музика митця, всі ноти якого колись були спалені

У міській філармонії відбувся концерт, присвячений 130-й річниці від дня народження Василя Барвінського – видатного українського композитора, що народився, навчався та торував свої перші кроки на творчій стежці у Тернополі. Музичні твори композитора виконував академічний симфонічний оркестр (диригент – заслужений діяч мистецтв України Мирослав Кріль, солістка – заслужена артистка України Оксана Рапіта). Але повернімось в історію…
1948 рік, Львів – на подвір’ї консерваторії спалюють усі твори митця, а його самого заарештовують і відправляють на 10 років заслання у Мордовію. «Композитор без нот» – як сам про себе говорив Барвінський – попри заборону пише в ув’язненні (зокрема, занотований твір «Думка»). Повернувшись у 1958 році до Львова, він зпам’яті починає відновлювати деякі з раніше знищених рукописів. А реабілітованим композитора визнають вже посмертно, у 1963 році,  твори ж Василя Олександровича ще майже 20 років вважатимуться забороненими.
Один з його учнів, Роман Савицький, згадуючи свого вчителя, казатиме: «Ані одна нотка в його композиціях не є зайвою, бо кожна з них — це окремий світ, якого Василь Барвінський не віддав би за гори золота». А ось слова самого композитора: “Ніколи не зневірюйтеся. Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами-ружами, проте й рожі мають колючки, які не раз ранять руки до крови. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його”.
Цікаві факти з життя Василя Барвінського:
  • Був одружений на доньці Івана Пулюя.
  • Мама Василя, як керівник хору, відкрила талант тоді ще зовсім юної Соломії Крушельницької.
  • На сьогодні більшість творів Барвінського, включно з майже «безнадійно втраченим» концертом для фортепіано (фа-мінор) – відновлені й знайдені.
  • Будинок, в якому народився і проживав деякий час Василь Барвінський, знаходиться в центрі Тернополя по вул. Качали, 5. Там же встановлена меморіальна дошка в його честь.
Підготував Станіслав Горохівський
Використано факти з Вікіпедії та сайтів: http://www.vezha.org/ ; http://meest-online.com/ ; http://postup.brama.com/
На фото – Василь Барвінський; меморіальна дошка на вул. Качали, 5 у Тернополі

http://pressclub.te.ua/звучала-музика-митця-всі-ноти-якого-ко/

понеділок, 26 серпня 2019 р.

Багато у мене спогадів про цю композицію...

Багато у мене спогадів про цю композицію. Слухаючи її з року в рік, - 

сенси і контекст змінюються, що цікаво, до подій життя. Де раніше було 

лише: закінчення, розчарування і безсенсовність - пізніше змінювалися 

на надію, продовження, новий початок, життя. Для мене ця композиція 

справді як життя: зародження, зростання, розквіт, єдність, розуміння, 

потік, сумнів, тріщина, вітер, самотність, пустка, розчарування, відчай, 

катарсис, нічого, крапочка надії, .. , і ще дуже багато сенсів за останню, 8-

хвилину звучання "Kristina".


https://soundcloud.com/stanislav_gorokhivskyi/kristina