Єгор Грушин та його Dominicano

В четвер, 30 жовтня поспілкувались з піаністом Єгором Грушином, котрий приїде в цю суботу в Тернопіль, з презентацією нового альбому “Dominicano”.Останній рік для молодого піаніста виявився досить насиченим в плані концертів та нових проектів, і, наче віхою 2014-го є теперішній тур восьми містами України, де Єгор виступатиме разом із Роксоланою Пахолків(віолончель), та Анною Бурою(скрипка).

-          Єгоре, як твій настрій перед черговим сьогоднішнім концертом, та, власне, перед суботнім у Тернополі?

Так, сьогодні у нас Київ, завтра Рівне, і потім вже буде Тернопіль. Настрій хороший. Приїхали у велике місто, має бути бути повний зал людей. Ми вже готуємось, чекаємо. У цьому турі вже побували у двох містах, так само були повні зали, і ми задоволені, це надає хорошої енергетики.

Отримуйте подарунки

      Як максимально далеко ви заходили в роздуми? Чи настільки, щоби вам здавалось, що ви відкрили досі не відому раніше нову істину, або думку? .. Пам’ятаєте це відчуття, ніби перед вами відкривається якась загадка світу, і світ вже не такий далекий і чужий, у своїх відкриттях та недосяжних істинах.

Книга Ернеста Хемінгуея «Райський сад»

Нещодавно вирішив взятися за штудіювання літературних творів світових класиків. Почав із зарубіжних. В цій статті напишу свої враження від прочитаного в книзі Ернеста Хемінгуея «Райський сад».

Засніжена стежка до дому батьків

Ніколи прийти вже не вдасться

Чому так скоріш всюди біг і спішив

Що втратив дорогою щастя.

Ця осінь..

Ця осінь була короткою
І сніг завітав у вікно
Не встиг обійняти думок своїх
Щоб з ними піти у життя

Іноземна осінь

          Прогулюючись осіннім центром Тернополя, вдалось поспілкуватися з гостями нашого міста – студентами-іноземцями, котрі здобувають тут освіту. Метою розмови було дізнатись, як живеться тут імігрантам, яка їхня історія....

Подовжувач доброти

          Є ще добрі люди, котрі люблять свою справу. Сьогодні був приємно вражений альтруїзмом і добротою власника одного з комп’ютерних магазинів міста.

Що робити, коли болить спина.

       Найперше, потрібно собі зізнатись в цьому. Бо часто ми можемо думати – та все окей, трохи ниє мій поперек, але жити можна, «мужик». А потім голова починає поболювати, і вже ноги потрішки.

Інший варіант

Чи було у вас таке, що ви не розпочинали якусь цікаву для вас справу, щось нове, можливе хобі, чи зміну спеціальності, оскільки боялися, що це вже хтось робить давно, чи зробив до вас? Чи втрачали ви бажання займатись чимось тому, що вже хтось із ваших знайомих чи друзів вже займається цим, чи є ас у цій справі. Якщо так - тоді будьте готовими у майбутньому до розчарування в собі. Або пропоную інший варіант.

Ярмарка на підтримку бійців АТО

       В суботу, 11 жовтня, в центрі міста відбувся ярмарок на підтримку бійців АТО. Проходив концерт, і по всій театральній площі розташовувались палатки, в яких підприємці продавали свою продукцію. Браслети, кульчики, українська символіка – лише маленька частина тих товарів, що пропонувались на ярмарці. Ось наприклад, жінка з Івано-Франківська, що продавала українську символіку разом із брелоками та іншими дрібними товарами – «Продукцію привозимо з рідного міста, приїжджаємо вже не вперше на подібну ярмарку. Деякі товари виготовляємо власними руками» – ділиться жінка.

Дешевий друк в Тернополі

Час від часу друкую собі книги, які скачую з мережі. На різну тематику. Різний обсяг сторінок. Буває, що поза 100 аркушів А4. Тут в допомогу мені приходить дешевий друк.

Чому я просто не радів життю?

Чому я просто не радів життю?

Життя – це дар, а я, сприймав його, як боротьбу.

Не радість як і насолоду, цінуючи усе, що є тепер,

А як важку, німу турботу, лиш ніби це у світі є.

Живіть так, наче востаннє. Бо так воно і є.

18 тактів розлуки

                Це було восени. В той період, коли школярі вже звикають до початку навчального року, а їхні батьки зодягаються в осінню депресію.

                Для Андрія перші дні жовтня завжди особливі. Це повітря, погода, ці думки… Він ніколи не обожнював осені до 20 років. Та зараз ця любов

Прогулянка

   Падав легкий дощ. Було вогко й сіро. Де-не-де проїздили втомлені автомобілі проспектом вниз.

     - Привіт.
     - Привіт. Ти теж взяв парасольку?
     - Так, - відповів Террі, усміхаючись. – Завжди беру парасолю при непевній погоді. Тим більше на прогулянку з леді. Тіні ледь посміхнулась.

Закоханість

Коли вже ця закоханість пройде?

Пуд цукру зміниться на щось солоне,
І зустрічі наповнять не лише
Обійми, бо без них все аж холоне.