Ледь не подзвонив тобі.
Просто, розумієш, звикнув.
Просто, розумієш, море
Яке не переплисти нам уже
Ти десь там в малому місті
Зі мною тепер намисто
Зі спогадів твоїх обіймів
Лиш тихий відчай і чай,
Недопитий тобою, і чашка
з твоєю помадою.
Ах, для чого нам ці умовності,
Чом би нам знову не ловити вітер,
І грати схованки як діти
І бити подихом, з-під серця порухом
Ах чом би нам не збудувати дійство
Перемінивши дійсність
Переборовши стійкість
Себе знайшовши.
06/2017 Київ