Ледь не подзвонив тобі.
Просто, розумієш, звикнув.

Просто, розумієш, море
Яке не переплисти нам уже

Ти десь там в малому місті
Зі мною тепер намисто

Зі спогадів твоїх обіймів
Лиш тихий відчай і чай,
Недопитий тобою, і чашка
з твоєю помадою.

Ах, для чого нам ці умовності,
Чом би нам знову не ловити вітер,
І грати схованки як діти
І бити подихом, з-під серця порухом

Ах чом би нам не збудувати дійство
Перемінивши дійсність
Переборовши стійкість
Себе знайшовши.

06/2017 Київ