Більшість молодих мам в декреті, як правило, повністю розчиняються у своїх дітях, а численні побутові клопоти не залишають їм часу на саморозвиток чи якісь хобі – все це відкладається на потім. А от тернополянка Наталія П’єх, що разом з чоловіком Петром виховують маленьку донечку Віту, може поділитися зовсім іншим досвідом. Наталія – співачка (вокалістка християнської музичної групи прослави при греко-католицькій спільноті «Бет – Ел» (Божий Дім), поетеса, пише коротку прозу, а також перекладає з англійської тексти християнських пісень.
– Наталю, як тобі вдається поєднувати всі ці хобі з декретною відпусткою?
– Не зовсім вдається! (сміється). Бо стосовно перекладів пісень, наприклад, то майже все, що я зробила, було до того, як народила дитину. Оскільки це хобі потребує великого зосередження, бо інтерпретація повинна бути дуже близькою до сенсу. Між лінгвістичними конструкціями в англійській та українській мовах є суттєва різниця. Для прикладу, іноземна фраза, точний переклад котрої буде звучати як «Твоя любов як жаркий вогонь в печі», неможливо перекласти українською дослівно …
– А взагалі поезія, проза, переклади і спів не заважають одне одному?
– Ні, вони в мене не сваряться. Був період, коли я багато часу приділяла поезії, а потім … Ну не те, щоб настала творча криза, але … я не люблю писати для того, щоб писати. Розумію, що з «технічної» точки зору це, можливо, правильно – бо ти виписуєшся, працюєш над собою, і це потім все одно дає плоди. Але я не відчувала цього стимулу, потреби – мені ну ніяк не підходив такий стиль. Я хотіла писати тоді, коли відчуваю порив, коли дійсно маю що сказати. А якщо цього нема, то навіщо говорити про «листочок восени»? Я розумію, якщо для когось це має якесь особливе значення, але якщо цей «листочок» для мене особисто не має сенсу чи не є джерелом натхнення, то писати про нього не буду. Мені цікаві історії, якщо вони для мене живі. Останнім часом я писала і видавала свої вірші – в мене було їх досить багато – тому, бо мені хотілося говорити, бо вони були для мене важливими. Ну а музика – вона мене супроводжує вдома, так само як переклади. Це щось таке природнє, не те, що десь шукалося, а воно просто сталося зі мною.
Всім молодим мамам Наталя радить шукати свою творчу дорогу. Неважливо, що саме це буде – ліпити, витинати чи шити якісь лялечки. «Нам всім потрібна якась віддушина, бо це дає новий запал жити і наповнює кольорами кожен день. Там, де є багато рутини – там має бути і багато кольору!»
Автор – слухач регіональної школи журналістики Станіслав Горохівський
На фото – Наталія П’єх
Фото Павла Кічаєва
Немає коментарів:
Дописати коментар