Ледь-ледь

Дзвонила колишня. Питалась пароль. Ні, не від серця. Від гугл акаунту.

Я отетерів. Забилась душа. Чому, я питаю. Чому, я питаю.

Та й звісно не знаю. Мороз вліз по шкірі. Зацокав думками. Трусились вони.

А що вже те тіло! Та рівним став голос, холодним лишивсь.

Ледь-ледь, але втримавсь. Ало, Лесю, так, я чую, кажи.

***

28.11.2016 / Київ