Пережити би ніч оцю
Бузок цвіте серпанком слів
У кожну річку точиться струмок
І вечір волоком іде на спід

Барвистим лезом сиплеться
журба,
Метро ідуть, не зупиняють місто
моя душа співає і бринить,
У спогадах зловившись, як
намисто.

Мені б іще пройти хоч кроків
п'ять,
Щоб їх лишилось 349,
Цих років світлових від неба
До погляду твого, до тебе.

03:57 26.05 Київ

***