Мене завжди "прикалує" цікавість людей, поведінка котрих мені не зрозуміла.
Київ-Тернопіль. Маршрутка. Перед від'їздом питаю шофера, чи можна сісти на передне місце біля нього, оскільки вільно. Питають кілька інших чоловіків. Місця вільних два. Шофер вперся. Ні і крапка. Питаю чому. Шофер починає нервувати, відповідає нечіткою реплікою і відходить, відводячи погляд. Ну ок, най має собі ті місця, хтось та й сяде. Підходить молода симпатична дівчина, заплатила гроші помічнику водія і заходить в салон - помічник водія відразу ж оживився, кажучи, щоб сідала наперед коло водія. Шофер підтверджує це запрошення колеги жестом і реплікою. Я дивлюсь на це. Питаю востаннє шофера, чи можна сісти, шофер, відповідає, що є місця в салоні. Збоку хлопчина. Каже водієві, що йому нема де сісти. Заходжу в салон на заднє місце. Дивлюсь, через хвилину, хлопчина, що нив до останнього - сидить на передньому біля дівчинки. Розумію, що шоферу трохи не повезло - хотів двох дівчат біля себе розважати або навпаки, натомість йому повезло наполовину, ну чи на 0,75. Що ж, тішусь своїм безпечним заднім сидінням. Злий на шофера. Згадую репліку дядька з салону, котрий відреагував на запрошення шофера і його кента адресоване дівчині. "Ага, ось воно що, він(шофер) хоче біля себе молодих дівчат садити. Йому нашо мужики. Вони його розважати не будуть." Всі заусміхались, шофер хіхікнув і завів маршрутку.
Дивлюсь через вікно на захід сонця, помолився на дорогу, подумавши: Слава, Тобі, Господи. Можливо так безпечніше буде їхати". Шофер майже "в шоколаді", а значить, нам, пасажирам, спокійніше.
Сонце приємно освітлює кольором теплого помаранчу. Розумію, що: "Чувак, я б і сам так вчинив, можливо, на місці драйвера". Відкидаюсь на спинку.
Немає коментарів:
Дописати коментар